уділяти
Уділя́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. уділити, -лю́, -лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Ном. № 4496. Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Мил. 197. Кому ви (мати мертва) нас уручаєте, кому ви нас уділяєте? Мил. 200 Я й хату їм збудую, і города вділю, і поля дам. Г. Барв. 327. Почали вони з братом ділиться хазяйством і вділили дурневі коростявого бичка. Грин. І. 208.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уділяти — уділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- уділяти — (пай) виділяти, ДАВАТИ, відділяти; (засоби) подавати, достачати; (що) наділяти <�обдаровувати> чим; (час) приділяти. Словник синонімів Караванського
- уділяти — УДІЛЯ́ТИ (ВДІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ), уділю́, уді́лиш, док., що. 1. Виділяти для кого-небудь частину чогось, ділитися чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
- уділяти — (вділяти), -яю, -яєш, недок., уділити (вділити), уділю, уділиш, док., перех. 1》 Виділяти для кого-небудь частину чогось, ділитися чим-небудь. || Заощаджувати, відкладати що-небудь з метою зберігання. || Давати у розпорядження (місце), приділяти (час) і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- уділяти — НАДІЛИ́ТИ кого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.), УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ) кому що, ДА́ТИ кому що; НАГОРОДИ́ТИ розм. (перев. чимось небажаним, неприємним); ОБДАРУВА́ТИ (ОБДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- уділяти — УДІЛЯ́ТИ (ВДІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ), уділю́, уді́лиш, док., перех. 1. Виділяти для кого-небудь частину чогось, ділитися чим-небудь. Словник української мови в 11 томах