1. Великий тлумачний словник сучасної мови

уділяти

уділя́ти

(вділяти), -яю, -яєш, недок., уділити (вділити), уділю, уділиш, док., перех.

1》 Виділяти для кого-небудь частину чогось, ділитися чим-небудь.

|| Заощаджувати, відкладати що-небудь з метою зберігання.

|| Давати у розпорядження (місце), приділяти (час) і т. ін. кому-, чому-небудь.

2》 перен. Наділяти, обдаровувати чим-небудь; передавати у спадок якісь якості і т. ін.

3》 заст. У сполуч. з деякими іменниками, перев. дієслівного походження, означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уділяти — уділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уділяти — (пай) виділяти, ДАВАТИ, відділяти; (засоби) подавати, достачати; (що) наділяти <�обдаровувати> чим; (час) приділяти. Словник синонімів Караванського
  3. уділяти — УДІЛЯ́ТИ (ВДІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ), уділю́, уді́лиш, док., що. 1. Виділяти для кого-небудь частину чогось, ділитися чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. уділяти — НАДІЛИ́ТИ кого чим (надати яких-небудь властивостей, якостей, уміння і т. ін.), УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ) кому що, ДА́ТИ кому що; НАГОРОДИ́ТИ розм. (перев. чимось небажаним, неприємним); ОБДАРУВА́ТИ (ОБДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРИ́ТИ заст.) (ОДАРУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. уділяти — УДІЛЯ́ТИ (ВДІЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДІЛИ́ТИ (ВДІЛИ́ТИ), уділю́, уді́лиш, док., перех. 1. Виділяти для кого-небудь частину чогось, ділитися чим-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. уділяти — Уділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. уділити, -лю́, -лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Ном. № 4496. Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Мил. 197. Словник української мови Грінченка