1. Словник української мови Грінченка

узлуватий

Узлуватий, -а, -е

1) = вузлуватий і.

2) = вузлуватий 2. Хоч мале, та вузлувате. Ном. № 7331. Куций німець узлуватий. Шевч. 213.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узлуватий — УЗЛУВА́ТИЙ, а, е, діал. Вузлуватий. Узлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук (І. Нечуй-Левицький); Дід витяг узлуватими руками Якісь дбайливо складені листки (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
  2. узлуватий — -а, -е, діал. Вузлуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. узлуватий — Узлува́тий = вузлува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. узлуватий — УЗЛУВА́ТИЙ, а, е, діал. Вузлуватий. Узлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук (Н.-Лев., III, 1956, 142); Дід витяг узлуватими руками Якісь дбайливо складені листки (Рильський, І, 1946, 202). Словник української мови в 11 томах