узлуватий
УЗЛУВА́ТИЙ, а, е, діал. Вузлуватий.
Узлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук (Н.-Лев., III, 1956, 142);
Дід витяг узлуватими руками Якісь дбайливо складені листки (Рильський, І, 1946, 202).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узлуватий — УЗЛУВА́ТИЙ, а, е, діал. Вузлуватий. Узлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук (І. Нечуй-Левицький); Дід витяг узлуватими руками Якісь дбайливо складені листки (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
- узлуватий — -а, -е, діал. Вузлуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узлуватий — Узлува́тий = вузлува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- узлуватий — Узлуватий, -а, -е 1) = вузлуватий і. 2) = вузлуватий 2. Хоч мале, та вузлувате. Ном. № 7331. Куций німець узлуватий. Шевч. 213. Словник української мови Грінченка