узлуватий
УЗЛУВА́ТИЙ, а, е, діал.
Вузлуватий.
Узлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук (І. Нечуй-Левицький);
Дід витяг узлуватими руками Якісь дбайливо складені листки (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узлуватий — -а, -е, діал. Вузлуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узлуватий — Узлува́тий = вузлува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- узлуватий — УЗЛУВА́ТИЙ, а, е, діал. Вузлуватий. Узлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук (Н.-Лев., III, 1956, 142); Дід витяг узлуватими руками Якісь дбайливо складені листки (Рильський, І, 1946, 202). Словник української мови в 11 томах
- узлуватий — Узлуватий, -а, -е 1) = вузлуватий і. 2) = вузлуватий 2. Хоч мале, та вузлувате. Ном. № 7331. Куций німець узлуватий. Шевч. 213. Словник української мови Грінченка