1. Словник української мови Грінченка

уродитися

Урожатися, -жаюся, -єшся

сов. в. уродитися, -джуся, -дишся, гл.

1) Родиться. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Ном. № 6150. Який вродивсь, таким і вмерти. Ном. № 3209.

2) Урожаться, уродиться. Там вони врожаються і цвітуть. О. 1862. VIII. 16. Вродилось просо таке славне. Рудч. Ск. II. 136. Та вродиться та льониченько. Мет. 34. Впори мілко, посій рідко, уродиться дідько. посл. де не посі́й, то вро́диться. Вездѣ онъ, во все вмѣшается. Ном. № 2787.

3) Появиться сразу, неожиданно появиться. Поки півні заспівали, — вже вродилась криниця. Рудч. Ск. II. 119. Він так і вродивсь перед моїми очима. МВ. (О. 1862. III. 61).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уродитися — уроди́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уродитися — [ўродитиес'а] = вродитися -роуджус'а, -одиес':а, -одиец':а, -од'ац':а; нак. -дис'а, -роуд'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. уродитися — УРОДИ́ТИСЯ див. уро́джуватися. Словник української мови у 20 томах
  4. уродитися — див. уроджуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уродитися — як (мов, на́че і т. ін.) із (з-під) землі́ ви́рости (уроди́тися, ви́ринути) / вироста́ти (вирина́ти). Несподівано з’явитися де-небудь. — Як із землі виросла сестра Аркадія з пісним обличчям, з побожно згорненими на животі руками (М. Фразеологічний словник української мови
  6. уродитися — НАРОДИ́ТИСЯ (про дитину або маля тварини — з'явитися на світ), РОДИ́ТИСЯ, УРОДИ́ТИСЯ (ВРОДИ́ТИСЯ) рідше, ЗНАЙТИ́СЯ (НАЙТИ́СЯ) розм., ЗРОДИ́ТИСЯ рідше, ПОРОДИ́ТИСЯ рідше; ВИ́ЛУПИТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  7. уродитися — Уроди́тися, -джу́ся, -дишся, -дяться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. уродитися — УРОДИ́ТИСЯ див. уро́джуватися. Словник української мови в 11 томах