1. Словник української мови Грінченка

утинати

Утинати, -наю, -єш

сов. в. утнути и утяти, утну, -неш, гл.

1) Отрѣзывать, отрѣзать, урѣзывать, урѣзать, надрѣзывать, надрѣзать, отрубить, надрубить. Аркан втяли, коня взяли. АД. І. 135. Десять разів міръ, а раз утни. посл. Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть. Ном. № 1207. утя́ти до гапликі́в. Плохо сдѣлать, сказать невпопадъ. Ном. № 12469.

2) Только сов. в. Нарубить, срубить извѣстное количество. Підіть ви. братоньки, сосноньки втніть, аби наш коровай красно ся впік. Гол. IV. 313.

3) Только сов. в. Нанести ударъ, попасть выстрѣломъ. Не втнеш, Аврааме, Ісаака, бо порох замок. Ном. № 5456. Не втнеш Каїн, Абля, бо тупая шабля. Ном. № 5458.

4) Только сов. в. Сдѣлать, смастерить. Великі роблять без грошей те, що малі не втнуть за гроші. Ном. № 13953. Утяла мама милая, що й на світ стидно. Ном. № 7570. Ей нуте, косарі, бо нерано почали! — Хоть нерано почали, та багато утяли. Мет. 314. Молебень же втяли Еолу. Котл. Ен. IV. 12. утяв дядя на себе глядя — плохо сдѣлалъ; то-же значеніе: утяла, аж пальці знати. Грин. І. 244.

5) Только сов. в. Запѣть, заиграть съ жаромъ. Утни, батьку, щоб нехотя на ввесь світ почули. Шевч. 47. З кишені витягнув сопілку, да як утне! Греб. 373.

6) Только сов. в. Понить, догадаться. Язиком дивним нам сокочуть, і ми їх мови не втнемо. Котл. Ен. IV. 27. Мабуть підсудок? — Ні! — Так лев? — Ні! — Так мішок з дукатами? — Ні, ні! — Так папорті цвіток? — Але ж! — Так з нами хрестна сила, мабуть вона полубіса вродила. — Не втяв. Греб. 373.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утинати — утина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утинати — Врізувати, відтинати, відрізувати; (голову) відсікати, відрубувати; (затято виконувати) ШКВАРИТИ, смалити, чистити, гатити, (танець) віддирати; док. ВТЯТИ, (штуку) утнути, встругнути, викинути; ЖМ. довершити, зробити, виконати; (пісню) заспівати, (гопака) заграти; (мову) зрозуміти. Словник синонімів Караванського
  3. утинати — див. грати; розуміти; рубати; танцювати Словник синонімів Вусика
  4. утинати — УТИНА́ТИ (ВТИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), утну́, утне́ш, док., кого, що і без дод. 1. що. Відрізувати, відсікати, відрубувати що-небудь гострим знаряддям. Словник української мови у 20 томах
  5. утинати — (втинати), -аю, -аєш, недок., утнути (втнути) і утяти (втяти), утну, утнеш, док., перех. і без додатка. 1》 Відрізувати, відсікати, відрубувати що-небудь гострим знаряддям. 2》 тільки док. Ударити, врубати, врізати чим-небудь гострим. 3》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. утинати — ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), УКРА́ЯТИ (ВКРА́ЯТИ), ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ (ВКРА́ЇТИ) діал. Словник синонімів української мови
  7. утинати — Утина́ти, -на́ю, -на́єш; утя́ти, утну́, -не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. утинати — УТИНА́ТИ (ВТИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ) і УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), утну́, утне́ш, док., перех. і без додатка. 1. Відрізувати, відсікати, відрубувати що-небудь гострим знаряддям. Словник української мови в 11 томах