утинати

ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), УКРА́ЯТИ (ВКРА́ЯТИ), ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ (ВКРА́ЇТИ) діал.; ВІДШМАТУВА́ТИ (великий шматок); ОБРІ́ЗАТИ (звичайно, щоб відкинути). — Недок.: відрі́зувати, урі́зувати (врі́зувати), відтина́ти, утина́ти (втина́ти), відкра́ювати, відбато́вувати, обрі́зувати, обріза́ти рідше. Уляна .. відрізала окраєць хліба (Григорій Тютюнник); — Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах); Вона одтяла ножицями пасмо своєї коси (І. Нечуй-Левицький); Як добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору, вгору (І. Франко); Відкраяти шмат житнього хліба, намастити маслом та обчистити зелену цибулину, — .. для Антона найкраща їжа (С. Чорнобривець); Я ті шкури не зіпсую, Свою пайку відбатую (пісня); — Таж усі знають, що тобі пальця січкарнею відчикрижило (М. Зарудний); Корній сів, укроїв хліба і почав їсти (Леся Українка); Спересердя відшматував (дід) півсторінки, крутив цигарку (Ю. Збанацький); Я сад поміщика маленьким у день за гривеник копав. З дерев обрізував там віти (В. Сосюра).

ОБРІ́ЗАТИ (відрізавши кінці, краї чого-небудь, вирівняти, зробити коротшим або зменшити розміри чого-небудь), ПІДРІ́ЗАТИ, ОБТЯ́ТИ (ОБІТЯ́ТИ рідше), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), ПІДТЯ́ТИ (ПІДІТНУ́ТИ) розм.; ОБКАРНА́ТИ розм., ОБЧИКРИ́ЖИТИ розм., ОБКРА́ЯТИ розм., ОБКРОМСА́ТИ розм., ПІДЧИКРИ́ЖИТИ розм. (надто коротко). — Недок.: обрі́зувати (обріза́ти), підрі́зувати (підріза́ти), обтина́ти, втина́ти (утина́ти), підтина́ти, обчикри́жувати, обкра́ювати, підчикри́жувати. Фотографії висохли, Варвара обрізала їх і загорнула в свіжий номер фронтової газети (Л. Первомайський); На столі чадів каганчик, і Кирило Васильович ножицями підрізав ґнота (А. Хижняк); Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти (І. Нечуй-Левицький); Підтяти бороду; Відростив (Тиміш) вусики і обкарнав їх так, що вони ворушкою п'явочкою красуються під носом (Я. Гримайло); — Ми знайдемо! — він каже сам собі, — Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Л. Глібов).

ТАНЦЮВА́ТИ (виконувати танець), ГАРЦЮВА́ТИ розм., ГОПЦЮВА́ТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГО́ПАТИ розм.; СКАКА́ТИ розм., СТРИБА́ТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. (підстрибуючи); ЧЕСА́ТИ розм., КРЕСА́ТИ розм., САДИ́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., ВИТИНА́ТИ розм., УТИНА́ТИ розм., ТЯ́ТИ розм., ВІДДИРА́ТИ розм. (із запалом, швидко); ВИТАНЦЬО́ВУВАТИ розм. (із запалом або довго); ВИКАБЛУ́ЧУВАТИ розм. (б'ючи підборами); ВИБИВА́ТИ розм. (притупуючи); ПРОТАНЦЬО́ВУВАТИ розм. (певну відстань, якийсь час). Дві пари швидко рушалися серед натовпу — то вони танцювали (Б. Грінченко); Хлопці, піт аж ллється з шкури, Коло їх гарцюють (П. Гулак-Артемовський); Ріжуть скрипки і бандури, Дівчата гопцюють (П. Гулак-Артемовський); Як уже вийдуть на вулицю, то-то вже співають дівчата, а хлопці гопкають дружби (Словник Б. Грінченка); Підтикався (писар) та й давай вегері скакати перед громадою (Г. Квітка-Основ'яненко); Не до Бога полинули ті палкі молитви палких фанатиків: пішли вони до темних сил, котрі у пеклі аж стрибали гопака, зачувши ті неправдиві молитви (І. Нечуй-Левицький); — Не бійся, якби з хлопцями, то так би гацала козачка́, що аж хата трусилася б! (І. Нечуй-Левицький); І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: — Тра-та-та! (Остап Вишня); З мотокорпусу хлопці-молодці Крешуть "Яблучко" на мостовій (А. Малишко); — Сади, Мітла, сади! — кричали танцюристи до круглого, як барило, козака (П. Панч); Хлопці шкварили "Яблучко" з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко); — А ми гуляємо, гопака витинаємо (Б. Грінченко); Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Т. Шевченко); Як вітер, літає Марина, танцює-витанцьовує (І. Нечуй-Левицький); В хлоп'ячому гуртожитку.. викаблучували такого гопака, що будинок ходором ходив (С. Журахович); Он ланкова з трактористом Іваном.. Так пропливають у згоді з баяном, Так вибивають, що тягне й мене (С. Олійник); Василь творив свій танець на сонних вуличках не вперше. Коли він протанцьовував коло чиєїсь клуні чи кошари, старі люди не раз прокидались (О. Довженко).