учепити
Учепити, -плю, -пиш
гл.
1) Прицѣпить. Вчепили дівчину до сосни плечима. КС. 1883. IV. 906. Обох учепив коням у хвости і пустив у світи. Рудч. Ск. ІІ. 50.
2) Зацѣпить, задѣть. Мино, Мино! не вчепи галушок. Ном. № 12708.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- учепити — учепи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- учепити — УЧЕПИ́ТИ (ВЧЕПИ́ТИ), еплю́, е́пиш; мн. уче́плять; док., розм. 1. що. Повісити, прикріпивши за що-небудь. – Виростеш, Мартинку, козаком станеш. Таку хіба шаблю вчепиш до бока [боку]! Наливайкову, побратимську... (Іван Ле); – Я бідона вчепив за мотузку (В. Словник української мови у 20 томах
- учепити — (вчепити), -еплю, -епиш; мн. учеплять; док., перех., розм. 1》 Повісити, прикріпивши за що-небудь. || Прикріпити до чого-небудь шпилькою і т. ін. 2》 Торкнути кого-, що-небудь під час руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- учепити — ВІ́ШАТИ (прикріплюючи до чогось, за щось, надавати чому-небудь висячого положення), ПІДВІ́ШУВАТИ, ПРИВІ́ШУВАТИ, ЧІПЛЯ́ТИ розм. — Док.: пові́сити, підві́сити, приві́сити, почепи́ти, учепи́ти (вчепи́ти), пові́шати (все або багато чогось). Словник синонімів української мови
- учепити — Учепи́ти, учеплю́, уче́пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- учепити — УЧЕПИ́ТИ (ВЧЕПИ́ТИ), еплю́, е́пиш; мн. уче́плять; док., перех., розм. 1. Повісити, прикріпивши за що-небудь. — Виростеш, Мартинку, козаком станеш. Таку хіба шаблю вчепиш до бока!... Словник української мови в 11 томах