1. Словник української мови в 11 томах

учепити

УЧЕПИ́ТИ (ВЧЕПИ́ТИ), еплю́, е́пиш; мн. уче́плять; док., перех., розм.

1. Повісити, прикріпивши за що-небудь.

— Виростеш, Мартинку, козаком станеш. Таку хіба шаблю вчепиш до бока! Наливайкову, побратимську… (Ле, Побратими, 1954, 3);

— Я бідона вчепив за мотузку (Кучер, Чорноморці, 1956, 121);

Любаша видала цементне тісто у залізну діжу, Яків учепив ту діжу до гака (Вол., Озеро.., 1959, 6);

// Прикріпити до чого-небудь шпилькою і т. ін.

Солдат повернувся додому,.. зірку вчепив на кашкета дитині і став до роботи по тому (Голов., Поезії, 1955, 143).

2. Торкнути кого-, що-небудь під час руху.

Одна зірка зірвалась і покотилась так низько над Ларьком, що він аж прищулився, щоб по щоці не вчепила (Вас., І, 1959, 107).

♦ Щось учепи́ло кого — хтось де-небудь затримався, застряг.

[Лев (До Лукаша)] А тут іще й тебе щось учепило, — кричу, гукаю, кличу — хоч ти згинь! і де ти длявся? (Л. Укр., III, 1952, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учепити — учепи́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. учепити — УЧЕПИ́ТИ (ВЧЕПИ́ТИ), еплю́, е́пиш; мн. уче́плять; док., розм. 1. що. Повісити, прикріпивши за що-небудь. – Виростеш, Мартинку, козаком станеш. Таку хіба шаблю вчепиш до бока [боку]! Наливайкову, побратимську... (Іван Ле); – Я бідона вчепив за мотузку (В. Словник української мови у 20 томах
  3. учепити — (вчепити), -еплю, -епиш; мн. учеплять; док., перех., розм. 1》 Повісити, прикріпивши за що-небудь. || Прикріпити до чого-небудь шпилькою і т. ін. 2》 Торкнути кого-, що-небудь під час руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. учепити — ВІ́ШАТИ (прикріплюючи до чогось, за щось, надавати чому-небудь висячого положення), ПІДВІ́ШУВАТИ, ПРИВІ́ШУВАТИ, ЧІПЛЯ́ТИ розм. — Док.: пові́сити, підві́сити, приві́сити, почепи́ти, учепи́ти (вчепи́ти), пові́шати (все або багато чогось). Словник синонімів української мови
  5. учепити — Учепи́ти, учеплю́, уче́пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. учепити — Учепити, -плю, -пиш гл. 1) Прицѣпить. Вчепили дівчину до сосни плечима. КС. 1883. IV. 906. Обох учепив коням у хвости і пустив у світи. Рудч. Ск. ІІ. 50. 2) Зацѣпить, задѣть. Мино, Мино! не вчепи галушок. Ном. № 12708. Словник української мови Грінченка