фурчати

Значення в інших словниках

1. фурчати — фурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. фурчати — ФУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (з наук. літ.); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Словник української мови у 20 томах
3. фурчати — -чу, -чиш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). || Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. || Утворювати деренчливий звук під час роботи (про механізми). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фурчати — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
5. фурчати — ФУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (Збірник про Кроп., 1955, 6); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Словник української мови в 11 томах