1. Великий тлумачний словник сучасної мови

фурчати

фурча́ти

-чу, -чиш, недок., розм.

Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах).

|| Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук.

|| Утворювати деренчливий звук під час роботи (про механізми).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фурчати — фурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. фурчати — ФУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (з наук. літ.); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Словник української мови у 20 томах
  3. фурчати — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
  4. фурчати — ФУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (Збірник про Кроп., 1955, 6); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Словник української мови в 11 томах
  5. фурчати — Фурчати, -чу, -чиш гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.). Словник української мови Грінченка