1. Словник української мови Грінченка

фуяра

Фуяра, -ри

ж.

1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377.

2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. ум. фуярка. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фуяра — Дурень, нездара, дурниця [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. фуяра — див. горн, трубка, свирель Словник чужослів Павло Штепа
  3. фуяра — ФУЯ́РА, и, ж., діал. Сопілка. А я їду з кіньми на ніч, на фуяру граю (з коломийки). Словник української мови у 20 томах
  4. фуяра — фуя́ра 1. безпорадна людина; незґраба, недотепа (ст)|| = байтала ◊ фуя́ра з мо́сціск = фуйра (ст) 2. вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. фуяра — Сопілка Словник застарілих та маловживаних слів
  6. фуяра — -и, ж., діал. Сопілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фуяра — ФУЯ́РА, и, ж., діал. Сопілка. Словник української мови в 11 томах