1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

фуяра

фуя́ра 1. безпорадна людина; незґраба, недотепа (ст)|| = байтала

◊ фуя́ра з мо́сціск = фуйра (ст)

2. вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фуяра — Дурень, нездара, дурниця [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. фуяра — див. горн, трубка, свирель Словник чужослів Павло Штепа
  3. фуяра — ФУЯ́РА, и, ж., діал. Сопілка. А я їду з кіньми на ніч, на фуяру граю (з коломийки). Словник української мови у 20 томах
  4. фуяра — Сопілка Словник застарілих та маловживаних слів
  5. фуяра — -и, ж., діал. Сопілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фуяра — ФУЯ́РА, и, ж., діал. Сопілка. Словник української мови в 11 томах
  7. фуяра — Фуяра, -ри ж. 1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377. 2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. ум. фуярка. Желех. Словник української мови Грінченка