1. Словник української мови Грінченка

хавтурник

Хавтурник, -ка

м.

1) Взяточникъ.

2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавтурник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
  2. хавтурник — ХАВТУ́РНИК, а, ч., заст. 1. Той, хто збирає хавтуру. 2. рідко. Хаба́рник. Словник української мови у 20 томах
  3. хавтурник — -а, ч., заст. 1》 Духовна особа, що збирала побори натурою. 2》 Хабарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хавтурник — Хавту́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)