хавтурник
Хавтурник, -ка
м.
1) Взяточникъ.
2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хавтурник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
- хавтурник — ХАВТУ́РНИК, а, ч., заст. 1. Той, хто збирає хавтуру. 2. рідко. Хаба́рник. Словник української мови у 20 томах
- хавтурник — -а, ч., заст. 1》 Духовна особа, що збирала побори натурою. 2》 Хабарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хавтурник — Хавту́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)