1. Словник української мови у 20 томах

хавтурник

ХАВТУ́РНИК, а, ч., заст.

1. Той, хто збирає хавтуру.

2. рідко. Хаба́рник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавтурник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
  2. хавтурник — -а, ч., заст. 1》 Духовна особа, що збирала побори натурою. 2》 Хабарник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хавтурник — Хавту́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. хавтурник — Хавтурник, -ка м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой. Словник української мови Грінченка