1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хавтурник

хавту́рник

-а, ч., заст.

1》 Духовна особа, що збирала побори натурою.

2》 Хабарник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавтурник — див. хабарник Словник синонімів Вусика
  2. хавтурник — ХАВТУ́РНИК, а, ч., заст. 1. Той, хто збирає хавтуру. 2. рідко. Хаба́рник. Словник української мови у 20 томах
  3. хавтурник — Хавту́рник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. хавтурник — Хавтурник, -ка м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой. Словник української мови Грінченка