1. Словник української мови Грінченка

хамів

Хамів, -мова, -ве

Принадлежащій хаму. хамів сину! Ругательство. Яремо! герш-ту, хамів сину. Шевч. 132.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хамів — ха́мів прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хамів — ХА́МІВ, мова, мове, заст., розм., лайл. Прикм. до хам; належний хамові. – У гласні вибиратимуть і дворяни й мужики .. – Ні! Не діжде, не діжде, хамове кодло! – сердилась старенька пані, ударяючи кулаком об кулак (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. хамів — -мова, -мове, заст., розм., лайл. Прикм. до хам. || Належний хамові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хамів — ХА́МІВ, мова, мове, заст., розм., лайл. Прикм. до хам; належний хамові. — У гласні вибиратимуть і дворяни й мужики.. — Ні! Не діжде, не діжде, хамове кодло! — сердилась старенька пані, ударяючи кулаком об кулак (Мирний, II, 1954, 263). Словник української мови в 11 томах