1. Словник української мови Грінченка

хибити

Хи́бити, -блю, -биш

гл.

1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Черк. у. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. К. Іов. 51. Прямуйте ж, добродію, куди задумали, не хиблючи. К. (О. 1861. І. 310).

2) Миновать, обойти. Він думав, що то його хибить. Н. Вол. у. То вже вас не хибить — мусите робити. Н. Вол. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хибити — хи́бити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хибити — Помилятися, робити помилки, давати хука <�маху>, (проти чого) грішити, (- стрільця) промахуватися, (- кулю) іти по молоко, П. збочувати Словник синонімів Караванського
  3. хибити — див. помилятися Словник синонімів Вусика
  4. хибити — [хибиетие] -бл'у, -биеш, хибл'ат'; нак. хиб, хибтеи Орфоепічний словник української мови
  5. хибити — ХИ́БИТИ, блю, биш; мн. хи́блять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! Тож чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний? (М. Словник української мови у 20 томах
  6. хибити — -блю, -биш; мн. хиблять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. || Не влучати в ціль; промахуватися. || перен. Збиватися з правильного шляху; збочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хибити — ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ МА́ХУ розм., СПІТКНУ́ТИСЯ (СПОТИКНУ́ТИСЯ) розм., ОСТУПИ́ТИСЯ розм., ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. хибити — Хи́бити, хи́блю, -биш, -блять; не хиб, не хи́бте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хибити — ХИ́БИТИ, блю, биш; мн. хи́блять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! Тож чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний?... Словник української мови в 11 томах