хибити

Значення в інших словниках

1. хибити — хи́бити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. хибити — див. помилятися Словник синонімів Вусика
3. хибити — [хибиетие] -бл'у, -биеш, хибл'ат'; нак. хиб, хибтеи Орфоепічний словник української мови
4. хибити — ХИ́БИТИ, блю, биш; мн. хи́блять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! Тож чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний? (М. Словник української мови у 20 томах
5. хибити — -блю, -биш; мн. хиблять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. || Не влучати в ціль; промахуватися. || перен. Збиватися з правильного шляху; збочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хибити — ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ МА́ХУ розм., СПІТКНУ́ТИСЯ (СПОТИКНУ́ТИСЯ) розм., ОСТУПИ́ТИСЯ розм., ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
7. хибити — Хи́бити, хи́блю, -биш, -блять; не хиб, не хи́бте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. хибити — ХИ́БИТИ, блю, биш; мн. хи́блять; недок. Допускати хиби (у 1 знач.) в чому-небудь; помилятися. І втишуватимеш неутоленний біль Не день ти і не два, о краю мій коханий! Тож чи не хиблю я, що заплітаю хміль Юнацьких спогадів у твій вінок багряний?... Словник української мови в 11 томах
9. хибити — Хи́бити, -блю, -биш гл. 1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Черк. у. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. К. Іов. 51. Словник української мови Грінченка