1. Словник української мови Грінченка

хлоп'ячий

Хлоп'ячий, -а, -е

Принадлежащій, относящійся къ мальчикамъ, ребяческій, мальчишескій. Чуб. І. 117. Хусточка в його, що з кишені виймав, то не хлоп'яча, а притьмом дівоча. Кв. по хлоп'ячі. Какъ мальчикъ, какъ мальчика. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась, нічого не казала, тільки що плакала. Кв.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлоп'ячий — хлоп'я́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хлоп'ячий — (- літа) дитячий, юнацький, хлопчачий, хлоп'яцький Словник синонімів Караванського
  3. хлоп'ячий — ХЛОП'Я́ЧИЙ, а, е. Прикм. до хло́пець 1. – Остап, цей тихий та слухняний був з самого малечку .. Зате Артем!.. Де бійка хлоп'яча, там і він неодмінно (А. Головко); Зінько з Оверком – найзапекліші витівники, верховоди в хлоп'ячому гурті (К. Словник української мови у 20 томах
  4. хлоп'ячий — -а, -е. Прикм. до хлопець 1). || Признач. для хлопця, хлопців. || Пов'язаний з періодом дитинства та юнацтва (про хлопця). || Власт. хлопцеві, хлопцям; такий, як у хлопців. || у знач. ім. хлоп'яче, -чого, с. Те, що характерне для хлопців. Великий тлумачний словник сучасної мови