1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хлоп'ячий

хлоп'я́чий

-а, -е.

Прикм. до хлопець 1).

|| Признач. для хлопця, хлопців.

|| Пов'язаний з періодом дитинства та юнацтва (про хлопця).

|| Власт. хлопцеві, хлопцям; такий, як у хлопців.

|| у знач. ім. хлоп'яче, -чого, с. Те, що характерне для хлопців.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлоп'ячий — хлоп'я́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хлоп'ячий — (- літа) дитячий, юнацький, хлопчачий, хлоп'яцький Словник синонімів Караванського
  3. хлоп'ячий — ХЛОП'Я́ЧИЙ, а, е. Прикм. до хло́пець 1. – Остап, цей тихий та слухняний був з самого малечку .. Зате Артем!.. Де бійка хлоп'яча, там і він неодмінно (А. Головко); Зінько з Оверком – найзапекліші витівники, верховоди в хлоп'ячому гурті (К. Словник української мови у 20 томах
  4. хлоп'ячий — Хлоп'ячий, -а, -е Принадлежащій, относящійся къ мальчикамъ, ребяческій, мальчишескій. Чуб. І. 117. Хусточка в його, що з кишені виймав, то не хлоп'яча, а притьмом дівоча. Кв. по хлоп'ячі. Какъ мальчикъ, какъ мальчика. Словник української мови Грінченка