1. Словник української мови Грінченка

хлюп

Хлюп

меж., выражающее плескъ воды, паденіе въ воду. Жяба на березі сиділа та хлюп у воду. Драг. 366.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлюп — хлюп 1 вигук незмінювана словникова одиниця хлюп 2 іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хлюп — ХЛЮП¹, виг. 1. Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. Маленькі хвилі рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (М. Коцюбинський); Захлюпали кулі круг човна: хлюп, хлюп, – Неначе хлопушки... (І. Словник української мови у 20 томах
  3. хлюп — I виг. 1》 Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. хлюпати і хлюпнути. II -у, ч., розм. Звук від коливання, падіння води чи удару по її поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хлюп — Хлюп, виг.; хлюп-хлюп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хлюп — ХЛЮП¹, виг. 1. Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. Маленькі хвилі рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (Коцюб., І, 1955, 40); Захлюпали кулі круг човна: хлюп, хлюп,— Неначе хлопушки… (Нех. Словник української мови в 11 томах