хлюп
ХЛЮП¹, виг.
1. Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води.
Маленькі хвилі рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (Коцюб., І, 1955, 40);
Захлюпали кулі круг човна: хлюп, хлюп,— Неначе хлопушки… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 327);
Човен хвилю крає — Хлюп, та хлюп, та хлюп… (Бичко, Срібноліття, 1973, 270).
2. розм. Уживається як присудок за знач. хлю́пати і хлю́пну́ти.
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!.. І більше вже нігде не бачили Рибалки! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77);
— А він [чорт], неначе маленький чорний хлопчик, хлюпається у воді та й вискочив на греблю, вишкірив до мене білі здорові зуби, як лопатні, та знов хлюп у воду! (Н.-Лев., VI, 1966, 337);
Малеча — хто з чим: з кухликом, з мисочкою. Набере,— гороб’яті напитися саме,— а несе бережно, щоб не схлюпнути ж. Знайде кущик іще не политий — хлюп! — і знов до шаплика (Головко, І, 1957, 182).
ХЛЮП², у, ч., розм. Звук від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.
Четвертий день козацьке військо в морі, Лиш вітру шум і тихий хлюп води (Шпорта, Вибр., 1958, 313).
Значення в інших словниках
- хлюп — хлюп 1 вигук незмінювана словникова одиниця хлюп 2 іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- хлюп — ХЛЮП¹, виг. 1. Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. Маленькі хвилі рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (М. Коцюбинський); Захлюпали кулі круг човна: хлюп, хлюп, – Неначе хлопушки... (І. Словник української мови у 20 томах
- хлюп — I виг. 1》 Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. хлюпати і хлюпнути. II -у, ч., розм. Звук від коливання, падіння води чи удару по її поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлюп — Хлюп, виг.; хлюп-хлюп Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хлюп — Хлюп меж., выражающее плескъ воды, паденіе въ воду. Жяба на березі сиділа та хлюп у воду. Драг. 366. Словник української мови Грінченка