хнюра Хню́ра, -ри об., хнюрко́, -ка, м. Угрюмый, ворчливый чоловѣкъ. Вх. Зн. 76. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me хнюпитися хнюруватий Значення в інших словниках хнюра — ХНЮ́РА, и, ч. і ж. Похмура, буркотлива людина. Словник української мови у 20 томах хнюра — -и, ч. і ж., хнюрко, -а, ч., зах. Похмура, буркотлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
Значення в інших словниках хнюра — ХНЮ́РА, и, ч. і ж. Похмура, буркотлива людина. Словник української мови у 20 томах хнюра — -и, ч. і ж., хнюрко, -а, ч., зах. Похмура, буркотлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови