1. Словник української мови Грінченка

хрусь

Хрусь!

меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Кобел. у. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Г. Барв. 519. Прямо москаля в лоб хрусь! Грин. II. 207.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрусь — хрусь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. хрусь — ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХРУ́СЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає тріск, хрускіт. Він так ріже, так ріже, колои це хрусь – аж ножик і вломивсь (Сл. Б. Грінченка); Хрусь! Пан писар і переломив хворостину (Г. Словник української мови у 20 томах
  3. хрусь — виг., розм. Уживається як присудок за знач. хрускати, хруснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хрусь — Хрусь, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хрусь — ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХРУ́СЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає тріск, хрускіт. Хрусь! Пан писар і переломив хворостину (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знов чує [Домаха]: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то палічче [паліччя], шам-шам, а в серці її так і замре... Словник української мови в 11 томах