хрусь
ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХРУ́СЬ, виг.
1. Звуконаслідування, що означає тріск, хрускіт.
Він так ріже, так ріже, колои це хрусь – аж ножик і вломивсь (Сл. Б. Грінченка);
Хрусь! Пан писар і переломив хворостину (Г. Квітка-Основ'яненко);
Знов чує [Домаха]: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то палічче [паліччя], шам-шам, а в серці її так і замре: то він іде... (Ганна Барвінок);
– Вже чую, що йде [ведмідь], знаю, що мусить надійти попри мене, і сиджу, дух у собі запираю. Хрусь-хрусь – уже близько (І. Франко).
2. розм. Уживається як присудок за знач. хрусті́ти, хру́снути.
А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу; Наскочить на його коса, задзеленчить... Хрусь надвоє!.. мов скло, а камінь все лежить! (П. Гулак-Артемовський);
Покотилася я в рів, а кісточка в нозі хрусь! (І. Нечуй-Левицький);
Скупий Корець не кинувсь, не нагнувсь. В руках дубова палка – тільки хрусь, Мов з комишу (П. Воронько);
[Малоштан: ] Чую, лопата – цок! Отак – цок... хрусь... Що воно за знак, добродію Чирво Козирю? (І. Микитенко);
Хрусь Даринку по лобі одна крапля, друга. І раптом ударила важка, мов олов'яна, злива (І. Вирган).
Значення в інших словниках
- хрусь — хрусь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хрусь — виг., розм. Уживається як присудок за знач. хрускати, хруснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрусь — Хрусь, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хрусь — ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХРУ́СЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає тріск, хрускіт. Хрусь! Пан писар і переломив хворостину (Кв.-Осн., II, 1956, 160); Знов чує [Домаха]: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то палічче [паліччя], шам-шам, а в серці її так і замре... Словник української мови в 11 томах
- хрусь — Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Кобел. у. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Г. Барв. 519. Прямо москаля в лоб хрусь! Грин. II. 207. Словник української мови Грінченка