хрусь
ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХРУ́СЬ, виг.
1. Звуконаслідування, що означає тріск, хрускіт.
Хрусь! Пан писар і переломив хворостину (Кв.-Осн., II, 1956, 160);
Знов чує [Домаха]: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то палічче [паліччя], шам-шам, а в серці її так і замре: то він іде… (Барв., Опов.., 1902, 519);
— Вже чую, що йде [ведмідь], знаю, що мусить надійти попри мене, і сиджу, дух у собі запираю. Хрусь-хрусь — уже близько (Фр., IV, 1950, 26).
2. розм. Уживається як присудок за знач. хрусті́ти, хру́снути.
А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу; Наскочить на його коса, задзеленчить… Хрусь надвоє!.. мов скло, а камінь все лежить! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 42);
Покотилася я в рів, а кісточка в нозі хрусь!(Н.-Лев., II, 1956, 8);
Скупий Корець не кинувсь, не нагнувсь. В руках дубова палка — тільки хрусь, Мов з комишу (Воронько, Тепло.., 1959, 38);
[Малоштан: ] Чую, лопата — цок! Отак — цок… хрусь… Що воно за знак, добродію Чирво Козирю? (Мик., І, 1957, 84);
Хрусь Даринку по лобі одна крапля, друга. І раптом ударила важка, мов олов’яна, злива (Вирган, В розп. літа, 1959, 274).
Значення в інших словниках
- хрусь — хрусь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- хрусь — ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХРУ́СЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає тріск, хрускіт. Він так ріже, так ріже, колои це хрусь – аж ножик і вломивсь (Сл. Б. Грінченка); Хрусь! Пан писар і переломив хворостину (Г. Словник української мови у 20 томах
- хрусь — виг., розм. Уживається як присудок за знач. хрускати, хруснути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрусь — Хрусь, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хрусь — Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Кобел. у. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Г. Барв. 519. Прямо москаля в лоб хрусь! Грин. II. 207. Словник української мови Грінченка