цвірчати
Цвірчати, -чу, -чиш
гл.
1) О сверчкѣ: сверчать, трещать. Ном. № 13831.
2) Чирикать. Птах цвірчит. Вх. Лем. 480.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвірчати — цвірча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цвірчати — див. цвірінькати Словник синонімів Вусика
- цвірчати — ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі часто повторювані звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година... З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б. Словник української мови у 20 томах
- цвірчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2》 Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвірчати — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- цвірчати — Цвірча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвірчати — ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година… З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Гр., І, 1963, 107); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах