1. Словник синонімів української мови

цвірчати

СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм.; ЦЮРКОТА́ТИ (ЦЮРКОТІ́ТИ) розм., ТЮРЛЮ́КАТИ розм.; ТРІЩА́ТИ, ТРІСКОТА́ТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил., ТЕРКОТА́ТИ (ТЕРКОТІ́ТИ), ДЖЕРГОТА́ТИ (ДЖЕРГОТІ́ТИ), ДЖЕРКОТА́ТИ (ДЖЕРКОТІ́ТИ) (утворювати сухі, часто повторювані уривчасті звуки, що нагадують тріск). Нашорошена тиша залягла вже по темних кутках, і тільки під припічком сюрчав цвіркун (П. Панч); Оглушливо цвірчали коники, дзвеніли жайворонки (З. Тулуб); Скот поквапно перебирає бур'янці,.. цвіркочуть коники (К. Гордієнко); Під піччю цвірінькав цвіркун (О. Десняк); А в траві навіть комахи не цюрчали — така спека була (О. Донченко); Стрибають, циркають і квокчуть між кущами дрозди (М. Рильський); Завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський); Пташки лящать, теркотять (Панас Мирний); Коники зелені джеркотять в траві (В. Сосюра). — Пор. скрекота́ти.

ЦВІРІ́НЬКАТИ (про горобців та деяких інших птахів), ЦВІРІНЧА́ТИ, ЦВІРІНЬКОТА́ТИ (ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ВИЦВІ́РКУВАТИ підсил. розм., ЦВІРЧА́ТИ, ЦІВІ́КАТИ розм., ЦІ́ВКАТИ розм., ЦІВКОТІ́ТИ підсил. розм., ЦВЕ́НЬКАТИ розм., СВЕРГОТА́ТИ (СВЕРГОТІ́ТИ) розм., ЦВІГОТА́ТИ діал. — Док.: цвірі́нькнути, цві́ркнути, ціві́кнути, ці́вкнути, цве́нькнути. Горобці цвірінькали над ворітьми (Д. Бедзик); Горобці пирхають між них, цвірінчать (А. Головко); Пташенята цвірінькочуть, що аж серце радується (І. Франко); В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська); Цвіркочуть горобці (М. Рильський); Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує (Марко Вовчок); Щоголь цвірчав і затягався (Л. Боровиковський); Синички в цей час стрибали собі, цівікали (О. Іваненко); Тут тільки ластів'ята цівкають у гнізді (О. Гончар); Попід стріху горобчики сверготять (П. Чубинський); Птахи роєм літали над своїм притулком і перелякано цвіготали (з журналу). — Пор. 2. співа́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвірчати — цвірча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. цвірчати — див. цвірінькати Словник синонімів Вусика
  3. цвірчати — ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі часто повторювані звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година... З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. цвірчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2》 Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цвірчати — Цвірча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цвірчати — ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година… З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Гр., І, 1963, 107); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. цвірчати — Цвірчати, -чу, -чиш гл. 1) О сверчкѣ: сверчать, трещать. Ном. № 13831. 2) Чирикать. Птах цвірчит. Вх. Лем. 480. Словник української мови Грінченка