1. Словник української мови у 20 томах

цвірчати

ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок.

1. Видавати характерні тріскотливі часто повторювані звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати.

Вже пізняя година... З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б. Грінченко);

Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Леся Українка);

А з-за далеких верб випливає місяць, нічні цвіркуни цвірчать безугавно на вгороді (О. Донченко);

Особливо цвірчали коники, дзвеніли жайворонки (З. Тулуб);

За травами у срібнім верховітті Замерехтіла в тінях темна хата, Цвірчав цвіркун за хатою у житі Я тихо голову поклав на руку брата (М. Вінграновський).

2. Видавати звуки “цвірінь-цвірінь” (про горобців та деяких інших пташок); щебетати.

Налетять горобці та й, сварливо цвірчучи, угору шугнуть з пустого городу (Марко Вовчок);

Щиголь цвірчав і затягався (Л. Боровиковський);

// Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети).

Його перо, як несамовите, бігало на папері, пищало, скрипіло, цвірчало, як горобець, ще й до того бризкало (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвірчати — цвірча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. цвірчати — див. цвірінькати Словник синонімів Вусика
  3. цвірчати — -чу, -чиш, недок. 1》 Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2》 Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цвірчати — СЮРЧА́ТИ (про комах — коників, цвіркунів та ін., зрідка про деяких птахів — видавати різкі, перев. високі й часто повторювані звуки), СЮ́РКАТИ, СЮРКОТА́ТИ (СЮРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІРЧА́ТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦЮРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. цвірчати — Цвірча́ти, -чу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цвірчати — ЦВІРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Вже пізняя година… З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Гр., І, 1963, 107); Десь блищить водиця тиха, Край струмка цвірчить десь коник (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. цвірчати — Цвірчати, -чу, -чиш гл. 1) О сверчкѣ: сверчать, трещать. Ном. № 13831. 2) Чирикать. Птах цвірчит. Вх. Лем. 480. Словник української мови Грінченка