цвірчання
ЦВІРЧА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. цвірча́ти і звуки, утворювані цією дією.
Було за північ .. Десь із нірки виліз цвіркун і одноманітним цвірчанням порушував тишу (С. Чорнобривець);
Виконроб одразу ж послав самоскид за командою підривників, а поки що мотори заглушено, агрегати зупинено, на всій ділянці робіт – тиша та цвірчання цикад (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвірчання — цвірча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- цвірчання — -я, с. Дія за знач. цвірчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвірчання — ЦВІРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвірча́ти і звуки, утворювані цією дією. Було за північ.. Десь із нірки виліз цвіркун і одноманітним цвірчанням порушував тишу (Чорн. Словник української мови в 11 томах