цебрик
Цебрик, -ка
м.
1) ум. отъ цебер.
2) раст. Thymus serpyllum. Вх. Пч. І. 18.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цебрик — це́брик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цебрик — див. відро Словник синонімів Вусика
- цебрик — ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2. Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (І. Нечуй-Левицький); Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Л. Словник української мови у 20 томах
- цебрик — -а, ч. Зменш. до цебер 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- цебрик — ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2. Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев., II, 1956, 229); Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Март., Тв., 1954, 382). Словник української мови в 11 томах