1. Словник української мови у 20 томах

цебрик

ЦЕ́БРИК, а, ч.

Зменш. до це́бе́р 1, 2.

Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (І. Нечуй-Левицький);

Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Л. Мартович);

Просто дивуєшся, як ото устигав він – то тин підіб'є комусь, то хлівчину пересипле, порося задротує, у цебрику денце вставить, розвареного горщика загнуздає дротом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цебрик — це́брик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. цебрик — див. відро Словник синонімів Вусика
  3. цебрик — -а, ч. Зменш. до цебер 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цебрик — ЦЕ́БРИК, а, ч. Зменш. до це́бе́р 1, 2. Рибу позбирали в здорові шаплики й цебрики (Н.-Лев., II, 1956, 229); Пазя за той час помила тарелі та й виносила на двір цебрик вилляти воду (Март., Тв., 1954, 382). Словник української мови в 11 томах
  5. цебрик — Цебрик, -ка м. 1) ум. отъ цебер. 2) раст. Thymus serpyllum. Вх. Пч. І. 18. Словник української мови Грінченка