1. Словник української мови Грінченка

цить

Цить, цитьте

меж. Цыцъ! молчать, молчите! Цить, не плач, дасть мати калач. Ном. Цитьте, жиди, нехай рабин бреше. Ном. № 6909. «Та цитьте, чортові сороки!» — Юпітер грізно закричав. Котл. Ен. ТІ. 14.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цить — цить вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. цить — ЦИТЬ, виг., розм. Уживається як заклик до тиші, мовчання. Катря припинилася. – Що він таке співає? – спиталася, вжахнувшися співу того: – що він співає? – Послухаймо, – кажу, – то й почуємо... Ходім ближче. – Цить! Постривай!... Словник української мови у 20 томах
  3. цить — виг., розм. Уживається як заклик до тиші, мовчання. || Уживається як заборона галасувати, кричати, лаятися і т. ін. || Уживається для того, щоб умовити людину (перев. дитину) не плакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цить — мовчи́ та диш, жарт. Уживається як порада кому-небудь вести себе спокійно, нічим не виявляти себе; сиди тихо. — Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); — Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Фразеологічний словник української мови
  5. цить — ЦИТЬ, виг., розм. Уживається як заклик до тиші, мовчання. Катря припинилася. — Що він таке співає? — спиталася, вжахнувшися співу того: — що він співає? — Послухаймо,— кажу,— то й почуємо… Ходім ближче.— Цить! Постривай!... Словник української мови в 11 томах