1. Фразеологічний словник української мови

цить

мовчи́ та диш, жарт. Уживається як порада кому-небудь вести себе спокійно, нічим не виявляти себе; сиди тихо. — Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю,— мовчи та диш! (І. Котляревський); — Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш, а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ’яненко); Пішла між рибами про неї (Щуку) всюди слава, Сміються всі, карасики найбільш: “Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!” (Л. Глібов). цить та диш. Є ситуація, коли краще тінню усмішки прикритись, прикусити язика, або, як дехто каже з камишанських: цить та диш (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цить — цить вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. цить — ЦИТЬ, виг., розм. Уживається як заклик до тиші, мовчання. Катря припинилася. – Що він таке співає? – спиталася, вжахнувшися співу того: – що він співає? – Послухаймо, – кажу, – то й почуємо... Ходім ближче. – Цить! Постривай!... Словник української мови у 20 томах
  3. цить — виг., розм. Уживається як заклик до тиші, мовчання. || Уживається як заборона галасувати, кричати, лаятися і т. ін. || Уживається для того, щоб умовити людину (перев. дитину) не плакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цить — ЦИТЬ, виг., розм. Уживається як заклик до тиші, мовчання. Катря припинилася. — Що він таке співає? — спиталася, вжахнувшися співу того: — що він співає? — Послухаймо,— кажу,— то й почуємо… Ходім ближче.— Цить! Постривай!... Словник української мови в 11 томах
  5. цить — Цить, цитьте меж. Цыцъ! молчать, молчите! Цить, не плач, дасть мати калач. Ном. Цитьте, жиди, нехай рабин бреше. Ном. № 6909. «Та цитьте, чортові сороки!» — Юпітер грізно закричав. Котл. Ен. ТІ. 14. Словник української мови Грінченка