челядина
Челядина, -ни
ж.
1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я Не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. Грин. III. 271. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. Чуб. V. 12.
2) Женщина. Шух. І. 239, 32. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! КС. 1884. І. 32. ум. челяди́нонька. Грин. III. 538, челяди́ночка. Мил. Св. 17. дівчина-челядиночка. Мил. 88.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- челядина — ЧЕЛЯДИ́НА, и, ж., діал. 1. Доросла дочка, дівчина. Гей, та іде чужая чужина, Молодая челядина (з думи); В мене личко – як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, – мила, люба челядина (Сл. Б. Грінченка). 2. Жінка (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- челядина — -и, ж., діал. 1》 Доросла дочка, дівчина. 2》 Жінка (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- челядина — ЧЕЛЯДИ́НА, и, ж., діал. 1. Доросла дочка, дівчина. Гей, та іде чужая чужина, Молодая челядина (Думи.., 1941, 141). 2. Жінка (у 1 знач.). Семениха сидить на скорчених під себе ногах і прикладає до ватри трісок.. Коло неї пораються ще інші челядини, її кумки (Черемш., Тв., 1960, 88). Словник української мови в 11 томах