чепчик
Чепчик, -ка
м.
1) = чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32.
2) ум. отъ чепець.
3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII.
76) или животное. (Богод. у.).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чепчик — моск. очипок підкапок, див. чепець, наголовний Словник чужослів Павло Штепа
- чепчик — ЧЕ́ПЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чепе́ць. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок); // Біла шапочка в медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів... Словник української мови у 20 томах
- чепчик — че́пчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чепчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до чепець. || Біла шапочка у медичних працівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. || Дитяча шапочка, що має вигляд капора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чепчик — ЧЕ́ПЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чепе́ць. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Вовчок, І, 1955, 108); // Біла шапочка у медпрацівників, працівників торгівлі... Словник української мови в 11 томах