1. Словник української мови у 20 томах

чепчик

ЧЕ́ПЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до чепе́ць.

Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок);

// Біла шапочка в медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін.

Буфетниці в білих чепчиках невтомно снували поміж рядами, пропонуючи морозиво (П. Автомонов);

// Дитяча шапочка, що має вигляд капора.

Під синім дашком, завинутий у пелюшки й маленьку ковдру, з вишитим чепчиком на лисій голівці, лежав син (В. Собко);

З-під мережевого чепчика на Хоблака зиркали до всього цікаві оченята маленької людини, що все бачила, відчувала і, певно, якось по-своєму аналізувала світ (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чепчик — моск. очипок підкапок, див. чепець, наголовний Словник чужослів Павло Штепа
  2. чепчик — че́пчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. чепчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до чепець. || Біла шапочка у медичних працівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін. || Дитяча шапочка, що має вигляд капора. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чепчик — ЧЕ́ПЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чепе́ць. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Вовчок, І, 1955, 108); // Біла шапочка у медпрацівників, працівників торгівлі... Словник української мови в 11 томах
  5. чепчик — Чепчик, -ка м. 1) = чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32. 2) ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII. 76) или животное. (Богод. у.). Словник української мови Грінченка