чепчик
че́пчик
-а, ч.
Зменш.-пестл. до чепець.
|| Біла шапочка у медичних працівників, працівників торгівлі, кулінарів, буфетниць і т. ін.
|| Дитяча шапочка, що має вигляд капора.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чепчик — моск. очипок підкапок, див. чепець, наголовний Словник чужослів Павло Штепа
- чепчик — ЧЕ́ПЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чепе́ць. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Марко Вовчок); // Біла шапочка в медпрацівників, працівників торгівлі, кулінарів... Словник української мови у 20 томах
- чепчик — че́пчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чепчик — ЧЕ́ПЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до чепе́ць. Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чепчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати (Вовчок, І, 1955, 108); // Біла шапочка у медпрацівників, працівників торгівлі... Словник української мови в 11 томах
- чепчик — Чепчик, -ка м. 1) = чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32. 2) ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII. 76) или животное. (Богод. у.). Словник української мови Грінченка