1. Словник української мови Грінченка

черк

I. Черк

меж.

1) Выражаетъ движеніе рѣжущаго орудія. Підняв косу та черк себе! МВ.

2) Выражаетъ ударъ, хвать! З сим словом черк його в пику! Кв.

3) Выражаетъ хватаніе, хвать! (Собака) кабана черк за ногу і покусала. О. 1862. IV. 83.

4) Чмокъ. Венера зараз одгадала, що в добрий час сюди попала, Вулкана в губи зараз черк! Котл. Кн.

5) Выражаетъ быстрое движеніе, напр. скачекъ. А я меж старі верби та скоком на пеньок, а з пенька черк на вербу. МВ. (КС. 1902. X. 154).

---------------

II. Черк, -ку

м. Мигъ. Встрѣчено у. М. Вовчка: Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля і у той самий черк і собі посмутилися. МВ. ІІІ. 12.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черк — ЧЕРК¹, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає різкий звук із шумом від тертя одного предмета об інший. Налапав [Чіпка] у гамані крицю, кремінь; приложив губку... Черк!... Словник української мови у 20 томах
  2. черк — черк 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. черк 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  3. черк — I виг., розм. 1》 Звуконаслідування, що означає різкий звук з шумом від тертя одного предмета об інший. 2》 Уживається як присудок за знач. черкати I, черкнути. II -у, ч., діал. Мить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. черк — Черк, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. черк — ЧЕРК¹, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає різкий звук з шумом від тертя одного предмета об інший. Налапав [Чіпка] у гамані крицю, кремінь; при-ложив губку… Черк!... Словник української мови в 11 томах