1. Словник української мови Грінченка

чи

Чи

с. Ли, или, развѣ. Чи може сліпий сліпого водити? Єв. Л. VІ. 39. Чи гріх, чи два, а вже не видержу. Ном. № 118. Як де зробить чорногуз гніздо на хаті, чи у дворі, то та хата щаслива. Чуб. Та чи то ж повірять? Шейк. Чи вже б то пожаліли? Сим. 236. Може до того чи й доживемо. О. 1861. VII. 16. чи так, то й так. Ну, пусть будетъ и такъ. Рудч. Ск. I. 1. чи що. Что-ли. Що він там чортів сліпить, чи що? Ном. № 10932.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чи — сп., або, Ч. хіба <н. чи я знаю?>, (з нст. ч. не) майже <н. десь, чи не сто> Словник синонімів Караванського
  2. чи — ЧИ¹, спол. 1. розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. Словник української мови у 20 томах
  3. чи — чи 1 сполучник незмінювана словникова одиниця чи 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. чи — I спол. 1》 розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чи — (або́ (чи, хоч)) пан або́ (чи, хоч) пропа́в. Ризикуючи, домогтися усього бажаного або все втратити. Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Фразеологічний словник української мови
  6. чи — ЧИ¹, спол. 1. розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. Словник української мови в 11 томах