1. Словник української мови Грінченка

чиноватий

Чи́новатий, -а, -е

1) = чиноватний. МУЕ. III. 25.

2) — те полотно. Полотно, при ткани котораго нитки основы въ чинах (см. чини) перекрещиваются не пара съ парой, а каждыя три съ каждой одной. Шух. I. 259.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чиноватий — ЧИНОВА́ТИЙ, а, е, діал. Тканий саржевим переплетінням на чотирьох підніжках. Запаски ткали чиноватим переплетенням (з наук.-попул. літ.); Техніка ткання на ткацьких верстатах залежала від практичного застосування тканини. Залежно від неї, полотна поділяли на прості і чиноваті (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах