1. Словник української мови у 20 томах

чиноватий

ЧИНОВА́ТИЙ, а, е, діал.

Тканий саржевим переплетінням на чотирьох підніжках.

Запаски ткали чиноватим переплетенням (з наук.-попул. літ.);

Техніка ткання на ткацьких верстатах залежала від практичного застосування тканини. Залежно від неї, полотна поділяли на прості і чиноваті (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чиноватий — Чи́новатий, -а, -е 1) = чиноватний. МУЕ. III. 25. 2) — те полотно. Полотно, при ткани котораго нитки основы въ чинах (см. чини) перекрещиваются не пара съ парой, а каждыя три съ каждой одной. Шух. I. 259. Словник української мови Грінченка