чиновать
ЧИНО́ВАТЬ, і, ж., діал.
Полотно, при тканні якого нитки основи в чинах перехрещуються не попарно, а кожна третя з кожною першою.
Сувій чиноваті.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиновать — Чино́вать, -ті ж. = чиновате полотно. (см. чиноватий 2). Вх. Зн. 80. Словник української мови Грінченка