чир

Значення в інших словниках

1. чир — Чир: — (губча́ний) — трут, губка [6] — губка-гриб, що росте на дереві [5;7] — луб'я [XII] — рідка страва з борошна [14] — страва з кукурудзяної муки; лемішка з вівсяної муки [I] — страва... Словник з творів Івана Франка
2. чир — ЧИР¹, у, ч., діал. Трут, губка. В лісі пастух, З бука чиру надерши, У воді мочить, сушить, потім Б'є й толочить найперше, Поки губка та зм'якне, як пух, І візьметься в ній сила, З-під удару підхопивши вмить Яру іскру з кресила [кресала] (І. Словник української мови у 20 томах
3. чир — чир 1 іменник чоловічого роду губка діал. чир 2 іменник чоловічого роду страва діал. Орфографічний словник української мови
4. чир — I -у, ч., діал. Трут, губка. II -у, ч., діал. Страва з кукурудзяного або вівсяного борошна. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чир — ТРУТОВИ́К (гриб), ТРУТ, ГУ́БКА, ЧИР діал. Щоб позбутися трутовиків, які виснажують дерева і викликають гниття деревини, потрібно плодові тіла грибів вирізати і спалити, місця зрізів дезінфікувати (з газети); В лісі пастух, З бука чиру надерши... Словник синонімів української мови
6. чир — ЧИР¹, у, ч., діал. Трут, губка. В лісі пастух, З бука чиру надерши, У воді мочить, сушить, потім Б’є й толочить найперше, Поки губка та зм’якне, як пух, І візьметься в ній сила, З-під удару підхопивши вмить Яру іскру з кресила [кресала] (Фр. Словник української мови в 11 томах