1. Словник української мови Грінченка

чубок

Чубок, -бка

м.

1) Хохолокъ (у человѣка, у птицы). Який дудок, такий чубок. Ном. № 7110. Де не взявся сизокрилий голубок, як ухопить горобчика за чубок. Гліб.

2) Верхъ (въ насыпанной мѣрѣ); прибавка. Насипле повну чвертку, а зверху згорне чубок; то те, що згорнув, лишаєся на землі, а те, що в чвертці, то єго. ЕЗ. І. 172. Кілько літ має ваша панна? — Сорок ще й з чубком. Гн. І. 107.

3) Чубок. Стебелекъ растенія? Взяла вона чубок бервінку. ЕЗ. V. 96.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубок — див. волосся Словник синонімів Вусика
  2. чубок — ЧУБО́К, бка́, ч. 1. Зменш. до чуб. Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (А. Тесленко); Марко блиснув своїми гострими сірими оченятами з-під чорного чубка, що звисав йому на лоб (І. Словник української мови у 20 томах
  3. чубок — чубо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. чубок — чу́бок верхівка; верх: На самому чубку гори стояв Владзьо і махав до нас руками (Авторка) ◊ ложка з чу́бком → ложка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. чубок — -бка, ч. Зменш. до чуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чубок — ЧУБО́К, бка́, ч. Зменш. до чуб. Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (Тесл. Словник української мови в 11 томах