1. Словник української мови в 11 томах

чубок

ЧУБО́К, бка́, ч. Зменш. до чуб.

Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (Тесл., З книги життя, 1949, 36);

Марко блиснув своїми гострими сірими оченятами з-під чорного чубка, що звисав йому на лоб (Мик., II, 1957, 318);

Де не взявся сизокрилий Голубок — Як ухопить Горобчика за чубок! (Гл., Вибр., 1951, 53);

По однім боці [стежки] хвилювалося жито, по другім жовтіла глиняна круча з чубком червоних маків (Коцюб., II, 1955, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубок — див. волосся Словник синонімів Вусика
  2. чубок — ЧУБО́К, бка́, ч. 1. Зменш. до чуб. Такий [Миколка] чорнобривенький, білолиценький, носик невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями (А. Тесленко); Марко блиснув своїми гострими сірими оченятами з-під чорного чубка, що звисав йому на лоб (І. Словник української мови у 20 томах
  3. чубок — чубо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. чубок — чу́бок верхівка; верх: На самому чубку гори стояв Владзьо і махав до нас руками (Авторка) ◊ ложка з чу́бком → ложка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. чубок — -бка, ч. Зменш. до чуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чубок — Чубок, -бка м. 1) Хохолокъ (у человѣка, у птицы). Який дудок, такий чубок. Ном. № 7110. Де не взявся сизокрилий голубок, як ухопить горобчика за чубок. Гліб. 2) Верхъ (въ насыпанной мѣрѣ); прибавка. Словник української мови Грінченка