1. Словник української мови Грінченка

чубрій

Чубрій, -рія

м.

1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32.

2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47.

3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чубрій — ЧУБРІ́Й, я́, ч. 1. Людина з довгим волоссям. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось... чубріями звала (Сл. Б. Грінченка). 2. Чуботру́с. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь (Сл. Б. Грінченка). 3. розм. Назва вола зі шматком шерсті між рогами. Сірий чубрій. Словник української мови у 20 томах
  2. чубрій — -я, ч., заст. Довговолосий чоловік. || перен. Селянин, селюк. Великий тлумачний словник сучасної мови