чубрій
ЧУБРІ́Й, я́, ч.
1. Людина з довгим волоссям.
І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось... чубріями звала (Сл. Б. Грінченка).
2. Чуботру́с.
Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь (Сл. Б. Грінченка).
3. розм. Назва вола зі шматком шерсті між рогами.
Сірий чубрій.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чубрій — -я, ч., заст. Довговолосий чоловік. || перен. Селянин, селюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чубрій — Чубрій, -рія м. 1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. Словник української мови Грінченка